Гальмівні системи поїздів

Підготовку і випробування автогальмівного обладнання виробляють в окремих складах відповідно до чинних інструкцій. Після сформування поїзда і причеплення локомотивів виробляють скорочене випробування автогальм. У поїзному положенні кран машиніста на обох локомотивах повинен бути відрегульований на зарядний тиск 5,3-5,5 кгс/см2. Після з'єднання підготовлених складів і причеплення локомотивів машиністи головного і хвостового локомотивів завищують тиск в ЗрР до 5,8 - 6,0 кгс/см2 I положенням ручки крана, після чого переводять ручку крана в поїзне положення. Після закінчення часу не менше 15 хв від початку зарядки перевіряють щільність гальмівної мережі поїзда. Норми часу в залежності від числа осей в складі на кожну 1000 л об'єму головних резервуарів становлять для поїзда зі складом 401-500 осей 13 з, 501-540 осей - 10 с. Щільність гальмівної магістралі перевіряють з головного і хвостового локомотивів. Норму часу визначають діленням суми часу зниження тиску в головних резервуарах локомотивів на 0,5 кгс/см2 на їх сумарний обсяг у тисячах літрів.

За командою оглядача вагонів виконують ступінь гальмування з обох локомотивів зниженням тиску в ГМ на 0,6-0,7 кгс/см2; РКМ на обох локомотивах встановлюють в положення IV (перекришу з харчуванням). При цьому машиніст локомотива хвостового приводить в дію автогальма після додаткової розрядки магістралі та спрацювання сигнальної лампи «ТМ» сигналізатора № 418, що характеризує нормальний прохід стисненого повітря через всю гальмівну магістраль. Відпуск автогальм виробляють із завищенням тиску в ЗрР I положенням ручки крана до 5,8-6,0 кгс/см2 з головного і хвостового локомотивів. Перший ступінь гальмування становить 0,6-0,7 кгс/см2. Перевірку дії автогальм на шляху прямування виробляють щаблем гальмування на 0,7-0,8 кгс/см2.